Сейчас Вы просматриваете категорию - Экологические сказки. Вы можете скачать - Про те Іванко державу рятував. бесплатно без регистрации. Если вам понравилась новость - Про те Іванко державу рятував., добавьте эту страницу в закладки.
Этим вы поможете развитию и продвижению сайта!
В одному царстві, у відомій державі, а саме в тому, де ми зараз живемо. Це поки не казка, а приказка. Отже, жив-був цар Горох. І була в нього дочка - єдина, ненаглядна царівна на ім'я Несміяна. Її тому Несміяною прозвали, що ніколи і нікому не посміхалася вона. Але не такою народилася царівна -Несміяна. Коли в люльці гойдалася - посміхалася. Коли в дитячий садочок ходила - веселилася, хоча в дитячий садочок вона ходила неохоче - по царському примусу. І в початковій школі була нічого собі. А потім в ріст пішла, як пшеничне тісто на опарі - так до верху і тягнулася. Це почався у неї перехідний вік. Тут її точно підмінили : то сумує, то плаче. То плаче, то пхикає. Від науки, говорять, веселість велика, а ця- грамоті навчилася, а веселості немає як немає. Додавати - віднімати, множити - ділити вміє, але радості не має ніякої. Цар питається в дочки: «Чому не весла, голову повісила? Чому журишся?» А Несміяна: « Щось не все добре, мій татко цар Горох, в нашому царстві-державі. Пташок, рибок, метеликів і звірів все менше стає. Хтось їх губить. Сум в мене на серці через це. Хотіла б я, щоб знайшли того розбійника і покарали. Тоді вийшов цар Горох на крильце палацу подумати над словами Несміяни , а тут дощик пішов. У літню пору приємно під дощиком побігати, та як і змокнеш - не біда, зараз же і висохнеш. Думку-думу цар Горох думає , прохолоджується. Дощик закінчився , і , поки цар думку думав сорочка його царська висохла. Та що ж це таке - очам не вірить - сорочка та була новенька, вся розшита золотими кольорами та пташечками, а тут стала старою і як решіто : вся в дрібних дірочках. Ось так дощик! Так можна і без волосся залишитись. Добре, що хоч корона була на голові. Ой людоньки, а як подивився цар Горох собі під ноги то аж вжахнувся – чоботкі були всі в якісь незрозумілій чорній жижі . «Має рацію царівна, щось не так в Гороховому царстві, хтось хуліганить. Напевно, Чудо-юдо заморське або дракон багатоголовий напускає на них злі чари.» І кинув цар горох клич по всій державі. «Тому, хто відшукає Чудо-юдо заморське і погубить його за те, що воно бешкетує в моїй державі: вбиває пташок, звіряток, знищує ліси і забруднює воду і землю, віддам царівну за дружину.» Відправилися на пошуки бояр ці , графи та князі, царевичі, королі заморські, шукали, шукали, та не знайшли нікого. Дійшов царський клич до далекого села, до селянського сина Іванка . Іванко – дурник в будь-якій халепі завжди приймав участь. І цього разу Іванушка захотів випробувати своє щастя, раптом йому повезе і одружиться він на царській доньці. Пішов в палац - в столицю. Шлях неблизький, багато чого цікавого зустрінеться по дорозі. Бачить він, хтось летить: пташка не пташка, муха не муха, а небачене диво гарне. Хотів зловити, а "диво" і мовить: "Пошкодуй мене, Іванушка , не лови, крильця пошкодиш, вже я більше літати не зможу, а нас і так мало залишилося, нас навіть в Червону книгу занесли, та й в нагоді я тобі ще стану". "Та що ж ти таке? – питає Іванко - дурник , - нічого я про тебе не знаю". А метелик йому у відвовідь : «Ми , метелики , прикрашаємо ліси, сади, паркі. Особливо ми гарні навесні. Ми чудово запилюємо квіти. Але , на жаль, наша краса нас же і губить. Побачивши метелика, люди прагнуть його зловити. Яким жалюгідним і нещасним виглядає спійманий метелик, коли тріпоче своїми поламаними крильцями. Ми від пташок навіть вміємо захищатися. Наприклад, метелик - Аполон в хвилину небезпеки падає на спину і "шипить" - шкребе лапками. Це лякає птаха. А ось від людини захисту немає.» Пошкудував хлопець метелика не став ловити і пішов далі. Йде і йде але раптом щось прошурхотіло в траві. «Ой, куля якась колюча. Зараз зловлю, додому візьму.» Але кулька раптом і говорить : «Не чіпай мене, Іванко . Я в Червону книгу записаний і тобі, може, стану в нагоді.» Іванко : «Ну добре. Скажи мені, хто ти, звір небачений?» Кулька й мовить: «Я - їжачок. Люди, зазвичай, відносяться до нас ніби добре, навіть частенько прагнуть приручити, поселити в своєму будиночку, хибно вважаючи, що ми ловимо мишей. Але цим гублять нас , оскільки їжачкові погано в будинку , навіть якщо його поять молоком, піклуються про нього. Паркет, ліноліум не замінять травички , землі , кущів. Та і людині , у якої живе їжак, теж погано, тому що ми- їжаки - нічні тварини. Ми не даємо спати людям, всю ніч бігаємо по кімнатах. Але нас ще й небезпечно тримати в квартирі. На нашій шкірі живуть кліщі, які розносять дуже небезпечні з ахворювання. Нехай їжаки живуть там, де їм належить. А що до того, що ми -мишолови - це неправда, адже ми не коти. Часом, правда, ми можемо зловити мишку, але це буває рідко.» Іванко: «Та, ось які справи. У Червону книгу їх занесли. І як їх туди занесло? Напевно, це не дуже приємно, якщо вони такі невеселі.» «Ой, що це?» З-під ніг Іванка вискочила сіра тварина на чотирьох лапках з витріщеними очима і вся в бородавках. Від переляку хотів Іванко розчавити його, та раптом зупинився. Іванко : «А ти не з Червоної книги?» Жаба: «Так . Не топчи мене, я тобі стану в нагоді . Я - жаба. У всі часи нас люди боялися і, на жаль, знищували. Так , в нас є отруйні залози, що виділяють білувату маслянисту рідину. Ймовірно, тому народилася легенда про те, що від цієї рідини з'являються бородавки. Але це вигадка. Що ж до отрути, то вона для того, щоб захищатися від тварин які на нас нападають, але ні отруїти, ні вбити вона не може. А самі ми взагалі ніколи , ні на кого не нападаємо. Проте приносимо людині велику користь, з'їдаючи багато шкідливих комах. Селяни навіть спеціально приносили до себе на город жаб, а в Англії, Франції нас продавали на ринку. Я рахую, що друзів вибирають не по красі.» «Як люди гублять таких чарівних тварин", - подумав Іванко , та тут же і присоромився: сам-те хотів щойно зробити!?Проте йому можна вибачити, адже він був дурником, а зараз став розумніше - нікого, окрім лиходія Чудо-юда, не вбиватиме. Нарешті, вдалині він побачив гарне місто, а поки йшов до нього, все думав про те, що ж це за Червона книга, може, і його, Іванка , слід занести в неї , оскільки дурників теж мало залишилося на світі. Нарешті Іванко дійшов і до палацу царя Гороху. А палац весь сріблом і золотом виблискує- такий багатий він був. У вікні царівна Несміяна сидить і дивиться на пригожого молодця, і молодець дивиться на неї і рот відкрив від подиву - до чого ж гарна дівчина. Відчув він невідоме до того хвилювання в грудях. Зробив крок ніяково вбік, оступився і плюх в калюжу. І що ж ви думаєте, Несміяна не засміялася. Ось згадайте себе. Ви, якщо хтось в калюжу впаде , відразу ж хі-хі , ха-ха . Несміяна такою примітивною натурою не була. Іванко , звичайно, швиденько піднявся, а відірвати погляд від царівни не може. Але хтось його за рукав смикнув. Повертається, а це сам цар Горох. Цар : «Доброго дня, добрий молодець. Що це ти на царівну задивляєшся, а про справу і мову не ведеш? Виконаєш моє царське завдання, віддам за тебе Несміяну . Так ось , Іванко, ми отримали звістку з прикордонної межі що з'явилося в прикордонній провінції якесь Чудо-юдо. Ось тобі і справа - розправитися із страховищем. А там і весілля зіграємо.» Відправився Іванко в дорогу - шукати, хто ж це губить все живе. Йшов він, йшов, скільки йшов - невідомо. Прийшов в дрімучий ліс, втомився, ліг під велетенським дубом та заснув богатирським сном. Прокидаеться через трохи, Іванко, а навкруги пекло –аж страшно глянути! Реве, бушує вогонь, падають сторічні дерева, збожеволівши від страху, кидаються в диму звіри і птахи. Іванко вирішив ,що це витівки Чудо-юда. «Погубити мене вирішив, вогнем спалити, сорочка на мені трохи не горить, невже так і загину в розквіті літ, і з Чудо-юдом не зустрінуся?» Але прилетів метелик , крильцями помахав і вогнище згасло біля дурника. Подякував Іван йому за допомогу але вирішив , що треба самому погасити решту вогнища і взявся за справу але бачить йдуть люди, озброєні сокирами і лопатами, летить килим-вертоліт з пожежниками - десантниками. Зверху ллють з величезних баків воду, вогнегасну піну. Потім десантники починають закладати в землю вибухівку. "Ну, - думає Іван, - рознесуть зараз Чудо-юдо на дрібні частки". І ось загриміли вибухи, і через ліс пролягли широкі канави. Іванко все не міг збагнути для чого це робиться: треба було ж дракона знищити , а не нівечити землю такими шрамами. Десантники вже всілися на килим-самоліт і відлетіли. «Навіщо ж висаджувати землю, коли і так і так все горіло?» Відповіді на це питання не знав Іванко . Не знав він, що вибухи - протипожежні, вогонь дійде до землі і зупиниться, а канави потрібні для того, щоб розбити територію, що горить, на дрібні частки. Пожежа скінчилася. Залишився після неї мертвий гар. Колись, але це не станеться швидко, знов тут зазеленіють і забуяють ліси, заспівають пташки . Повернувся метелик, дає Іванкові насіння дерев і просить його посіяти це насіння, щоб виріс дрімучий ліс. Послухався його Іванко- виконав його прохання, а самому спокою не дає питання "Хто ж наслав на ліс вогонь?" Не знав, що то люди своїми негашеними недопалками, сірниками залишають вогнища після себе. Пішов Іванко далі, швидко казка починається , та не швидко справа робиться. Іванко йде далі і думає про те, де ж це трикляте чудовисько оселилося. Куди йти? Вийшов він до річки. «Як добре після пожежі покупатися в річці, води напитися!» Раптом з води виглядає Щука з великими очима і звертається до Іванка : «Не купайся і не пий ,хлопче, не пий цієї води – загинеш! Бачиш, яка я стала –худа , хвора і вся в мазуті. Рибок на обід не можу зловити, та і ловити тут вже немає кого. Раніше я могла виконати різні бажання людей. Тільки скажуть "по - щучьїму велінню", а зараз не знаю, чи доживу до завтра.» Пішов дурник тоді вздовж річки і зайшов до іншого лісу -гарного , чистого,чарівного. Йде по ньому Іванко , серце радіє. Але відчуває, що чогось не вистачає в цьому лісі. Думав, думав і здогадався: не чутно жодного звуку, ні пташиного співу, ні звірячого шороху . І знову думку гадає Іванко в чому ж справа. Але вибігає назустріч їжачок і каже він: « Будь обережний, Іванко . Ні до чого не доторкайся. У цьому лісі все отруйне.» Іванко : «Чи не чудо-юдо тут бешкетує?» Їжак: «Ні. Напали на цей ліс полчища гусениць. Гризли листя так, що хрускіт по всьому лісу стояв. Стали люди дерева лікувати, від гусениць рятувати різними отруйними порошками та туманами. Всю гусінь перетруїли, а разом і всіх інших, в тому числі і корисних комах. Птахи почали їх клювати - теж отруїлися, пташок їли звірі - і їх не стало.» Іванко : "О-хо-хо . Виявляється не один я дурник на білому світі, є і дурніші за мене. Адже з отрутами і хімікатами треба дуже обережними бути. Треба було покликати на допомогу птахів різних, мурашок і інших корисних комашок, жаб і тварин.» Іванко пішов далі і вийшов на берег синього моря. Бачить, сидить на березі Старий і закидає сітку. Вперше витягнув він невід з іржавими банками, битими пляшками. Вдруге виловив він рваний черевик і шину від машини. Втретє- попалася йому Золота рибка. І мовила вона голосом людським, почала благати старого, щоб не відпускав він її в морі, а краще б кинув в акваріум з чистою водою. Обіцяла віддячити йому за це і виконати всі його бажання . Не хоче вона бути рибкою "нафтовою", а хоче залишитися золотою. Здивувалися Старий і Іванко. І спиталися: «Що трапилося, рибка? Чому не хочеш в морі синє?».І розповіла рибка. Що сталася аварія з танкером-нафтовозом і вся нафта з нього вилилася в море і тонким маслянистим шаром покрила великі простори. І не знаємо ми тепер що буде з нами, жителями морськими?» Нічого не зміг відповісти їй Іванко . Але Старий знав, що якщо нафтова плівка покриває поверхню води, то пташки , що сідають на воду, гинуть через те, що у них склеюється пір'я; водорості, дрібні рачки вмирають із-за браку кисню, а великим рибкам і морським тваринам, крім того, нічим харчуватися. Людям в такій воді не можна купатися і ловити рибу. Море стає мертвим. Але в людей є морські двірники - спеціальні судна, щоб очищати моря. Та чи допоможуть вони? Вирішив пошкодувати Старий рибку і забрати до себе! Але Іванко вирішив попросити рибку: «Допоможи мені, Золота рибка, Чудо-юдо знешкодити. Ти про нього чула?» Рибка: «Так. Знаю, воно людям різні капості робить, хоче зі світу зжити. Знаю, що живе десь далеко за морем. Якщо хочеш, можу тебе до нього переправити і меча чарівного подарувати.» Покликала рибка птахів небачених, підняли вони Іванка і понесли до місця, де живе лиходійське Чудо-юдо. Приземлився Іванко на галявині в лісі. А ліс, як парк, чистий, гарний, навколо звірі , різні пташки один одного переспівують. На озері лебеді плавають. Краса! Пішов він по лісу у пошуках Чуда-юда, меч напоготів тримає. Бачить, ще одна галявина, а на ній розкидані голови і кістки людські. Думає: «Раз кісточки, то і Чудо-юдо неподалечку десь. Зачаївся в кущах. Довго чекав- до обіду. В обід прилітає шестиголовий дракон. Підв'язав під кожною головою серветку з вензелем "Ч" і "Ю", взяв ніж і виделку і почав обідати. То кісточкою людською похрумкував, то головою. Вискочив із засідки Іванко , меча підняв. А Чудо-юдо спокійно його питає:« Ти хто такий? Чого мечем розмахуєш?» «Я, Иванко - дурник , прийшов тебе вбити і державу нашу врятувати». Чудо-юдо: «Постривай. Заховай свій меч. Може і битися не доведеться. Худий мир краще за будь -яку сварку. Скажи, чому ти мене лиходієм називаєш, кривдиш такими словами»? Іванко : «Як чому? Ти людей їси . Напустив на царя Гороху дощ отруйний, одяг царській зіпсував, річку забруднив, щука там гине.» Чудо-юдо: «Це непорозуміння.» Іванко : «А як же кістки та голови?» ПосміхнулосьЧудо-юдо : «А ти придивись уважно. Це по-твоєму, кісточка?» Дивиться Іванко – а й справді: в лапах в грізного дракона не кісточка, а морквинка. І голови не голови, а буряк та капуста. Що за мана? Чудо-юдо: «М´ясоїдом був мій тато, а я на відміну від нього вегетаріанець. Ось бачиш - ріпа, редька, журавлина в цукрі. Це мій обід, і відчуваю себе чудово. Вважаю до трьохсот років проживу! Та ти спробуй, пригощаю!» Поклав Іванко меча на землю. Похрумкав морквиною, капустою, журавлиною в цукрі поласував. Смачно. Мабуть без нітратів. Ось так "зовнішній ворог"! Озирнувся Іванко , а навколо квіти різні - червоні, блакитні, білі. Вирішив він нарвати їх для Несміяни . Чудо-юдо: «Не можна, Іванко , ці квіти рвати. Вони всі в Червоній книзі. Та тебе, мабуть, і в ліс не можна пускати, ти не знаєш кольорів і нарвеш, яких не можна.» Іванко : «Скажи, дракоша , а чому зникли квіти? Вони ж не пташки , щоб щось отруйне склювати». Чудо-юдо: «Який же ж ти нездогадливий. Ось скажи, які ти хотів квіти подарувати Несміянушкі : маленькі, сіренькі або великі, яскраві?» Іванко : «Звичайно, великі!» Чудо-юдо: «Ось так і всі люди. Вибирають гарні чудові квіти та ще рвуть багато, оберемками. Ось їх і стало менше, а деякі зовсім зникли.» Іванко : « Дракоша , а чому в інших місцях мало птахів і звірів, а в твоєму лісі так добре?» Чудо-юдо: «Тому що я живу в заповіднику і стежу тут за ладом. У мене така посада - охороняти природу.» Іванко : «Що ж робити , дракоша , як знайти мені справжнього лиходія?» Чудо-юдо: «Іванко , дивак ти людино, ось що я тобі скажу. Подумай над тим, що бачив, може, і знайдеш винуватців того, що всього відбувається. Хочеш побачити лиходія, який зіпсував одяг царя Гороху і воду в річці. Відправляйся в тридесяте царство, побачиш там дракона крутішого за мене. А на згадку я подарую тобі квіточку яскраво-червону, принесе вона щастя тобі і Несміянушкі. Іванко : «Дякую, а як мені дістатися до того дракона?» Свиснув дракон і з явилася жаба. Жаба: «Сідай, Іванко , я тебе швиденько перенесу до дракона.» Всівся він на Жабу, тільки і встиг раз примружитись , як вже і на місці опинились. Дивиться Іванко - стоїть він перед величезним драконом в залізних латах. Декілька голів у нього на довгих шиях під самі хмари піднімаються, і пашать ті голови вогнем. Підняв Іванко меча чарівного , а тут Жаба мовить такі слова: «Стій, Іванко, не зможеш ти здолати цього дракона. Звати його - Завод. Зробили цього дракона люди. І ось димить він отрутами тому, що в печах горить вугілля або нафта. У вугіллі, нафті обов'язково є сірка, яка з димом потрапляє в хмари, з них виходить їдка сірчана кислота - ось тобі і отруйний дощик. І зрозумів тут Іванко хто винен в усіх лихах людських і природних. Іванко : «Ех , перш ніж будувати, треба сім разів подумати.» Повернувся розумний Іванко до царя Гороху, розповів про свою подорож-нічого не приховував. Соромно стало цареві за те, що в його царстві робиться. Наказав позакривати всі заводи, заборонив використовувати хімічні засоби проти живих організмів і кинув клич усьому людству щоб ті жили у злагоді і гармонії з природою. А потім було весілля. Весільний марш гучно грав- всіх людей звеселяв. Пісні веселі лунали , танці заморські танцювалися . І Несміяна сміялася. А Іванко вирішив зайнятися вивченням екології для того, щоб більше знати про взаємозв´ язки живих організмів та їхніх угрупувань між собою та довкіллям і використовувати ці знання на користь людства і збереження природи. А коли цар Горох постарів і трон Івану-екологові поступився, той правив мудро і справедливо. Так, як в казках буває. А діти Івана і царівни Несміяни любили слухати екологічні казки.
Всего: 629 
Новых за месяц: 0 
Администраторов: 3 
Модераторов: 1
Модератор форума: 
Проверенных: 0 
Пользователей: 625 
Женщин: 505