Четверг
14.12.2017
09:17
Приветствую Вас Гость
RSS
 
Занимательная биология
Главная Регистрация Вход
Каталог файлов »
Язык / Language

Меню сайта

Случайные новости

Загадки о насекомых

Последние новости
Природа распорядилась в строении человеческого тела следующими пропорциями:


А знаете ли вы…

Последние новости
Сборник задач по общей биологии с решениями.

Последние новости
«Сияющие» малютки


Найдите все биологические ошибки в тексте:

Последние новости
Из истории специй

Последние новости
Веселая наука. Любовь с первого взгляда

Последние новости
Знай и умей. Самодельные коллекции по ботанике и зоологии


Методы антропогенетики. В.Н.Фросин

Последние новости
Кроссворд "Пищеварение"

Последние новости
Букашки-1


Фотоальбом

Мини-чат

Главная » Файлы » Сказки и легенды » Экологические сказки

Сейчас Вы просматриваете категорию - Экологические сказки.
Вы можете скачать - Про те Іванко державу рятував. бесплатно без регистрации.
Если вам понравилась новость - Про те Іванко державу рятував., добавьте эту страницу в закладки.
Этим вы поможете развитию и продвижению сайта!


Экологические сказки [5]
Биологические сказки [18]
Сказки, в которых речь идет о биологических фактах
Легенды о цветах [21]
Легенды о животных [10]

Про те Іванко державу рятував.
[ Скачать с сервера (41.1Kb) ] 23.05.2009, 22:10
В одному царстві, у відомій державі, а саме в тому, де ми зараз живемо. Це поки не казка, а приказка.
  Отже, жив-був цар Горох. І була в нього дочка - єдина, ненаглядна царівна на ім'я Несміяна. Її тому Несміяною прозвали, що ніколи і нікому не посміхалася вона.
Але не такою народилася царівна -Несміяна. Коли в люльці гойдалася - посміхалася. Коли в дитячий садочок ходила - веселилася, хоча в дитячий садочок вона ходила неохоче - по царському примусу. І в початковій школі була нічого собі. А потім в ріст пішла, як пшеничне тісто на опарі - так до верху і тягнулася. Це почався у неї перехідний вік. Тут її точно підмінили : то сумує, то плаче. То плаче, то пхикає. Від науки, говорять, веселість велика, а ця- грамоті навчилася, а веселості немає як немає. Додавати - віднімати, множити - ділити вміє, але радості не має ніякої. Цар питається в дочки: «Чому не весла, голову повісила? Чому журишся?» А Несміяна: « Щось не все добре, мій татко цар Горох, в нашому царстві-державі. Пташок, рибок, метеликів і звірів все менше стає. Хтось їх губить. Сум в мене на серці через це. Хотіла б я, щоб знайшли того розбійника і покарали.
Тоді вийшов цар Горох на крильце палацу подумати над словами Несміяни , а тут дощик пішов. У літню пору приємно під дощиком побігати, та як і змокнеш - не біда, зараз же і висохнеш.
Думку-думу цар Горох думає , прохолоджується. Дощик закінчився , і , поки цар думку думав сорочка його царська висохла. Та що ж це таке - очам не вірить - сорочка та була новенька, вся розшита золотими кольорами та пташечками, а тут стала старою і як решіто : вся в дрібних дірочках. Ось так дощик! Так можна і без волосся залишитись. Добре, що хоч корона була на голові. Ой людоньки, а як подивився цар Горох собі під ноги то аж вжахнувся – чоботкі були всі в якісь незрозумілій чорній жижі . «Має рацію царівна, щось не так в Гороховому царстві, хтось хуліганить. Напевно, Чудо-юдо заморське або дракон багатоголовий напускає на них злі чари.» І кинув цар горох клич по всій державі.  
  «Тому, хто відшукає Чудо-юдо заморське і погубить його за те, що воно бешкетує в моїй державі: вбиває пташок, звіряток, знищує ліси і забруднює воду і землю, віддам царівну за дружину.» Відправилися на пошуки бояр ці , графи та князі, царевичі, королі заморські, шукали, шукали, та не знайшли нікого. Дійшов царський клич до далекого села, до селянського сина Іванка . Іванко – дурник в будь-якій халепі завжди приймав участь. І цього разу Іванушка захотів випробувати своє щастя, раптом йому повезе і одружиться він на царській доньці. Пішов в палац - в столицю. Шлях неблизький, багато чого цікавого зустрінеться по дорозі. Бачить він, хтось летить: пташка не пташка, муха не муха, а небачене диво гарне. Хотів зловити, а "диво" і мовить: "Пошкодуй мене, Іванушка , не лови, крильця пошкодиш, вже я більше літати не зможу, а нас і так мало залишилося, нас навіть в Червону книгу занесли, та й в нагоді я тобі ще стану".
"Та що ж ти таке? – питає Іванко - дурник , - нічого я про тебе не знаю".
А метелик йому у відвовідь : «Ми , метелики , прикрашаємо ліси, сади, паркі. Особливо ми гарні навесні. Ми чудово запилюємо квіти. Але , на жаль, наша краса нас же і губить. Побачивши метелика, люди прагнуть його зловити. Яким жалюгідним і нещасним виглядає спійманий метелик, коли тріпоче своїми поламаними крильцями. Ми від пташок навіть вміємо захищатися. Наприклад, метелик - Аполон в хвилину небезпеки падає на спину і "шипить" - шкребе лапками. Це лякає птаха. А ось від людини захисту немає.» Пошкудував хлопець метелика не став ловити і пішов далі.
  Йде і йде але раптом щось прошурхотіло в траві. «Ой, куля якась колюча. Зараз зловлю, додому візьму.» Але кулька раптом і говорить : «Не чіпай мене, Іванко . Я в Червону книгу записаний і тобі, може, стану в нагоді.»
Іванко : «Ну добре. Скажи мені, хто ти, звір небачений?»
Кулька й мовить: «Я - їжачок. Люди, зазвичай, відносяться до нас ніби добре, навіть частенько прагнуть приручити, поселити в своєму будиночку, хибно вважаючи, що ми ловимо мишей. Але цим гублять нас , оскільки їжачкові погано в будинку , навіть якщо його поять молоком, піклуються про нього. Паркет, ліноліум не замінять травички , землі , кущів. Та і людині , у якої живе їжак, теж погано, тому що ми- їжаки - нічні тварини. Ми не даємо спати людям, всю ніч бігаємо по кімнатах. Але нас ще й небезпечно тримати в квартирі. На нашій шкірі живуть кліщі, які розносять дуже небезпечні з ахворювання. Нехай їжаки живуть там, де їм належить. А що до того, що ми -мишолови - це неправда, адже ми не коти. Часом, правда, ми можемо зловити мишку, але це буває рідко.»
  Іванко: «Та, ось які справи. У Червону книгу їх занесли. І як їх туди занесло? Напевно, це не дуже приємно, якщо вони такі невеселі.»
  «Ой, що це?»
З-під ніг Іванка вискочила сіра тварина на чотирьох лапках з витріщеними очима і вся в бородавках. Від переляку хотів Іванко розчавити його, та раптом зупинився.
Іванко : «А ти не з Червоної книги?»
Жаба: «Так . Не топчи мене, я тобі стану в нагоді . Я - жаба. У всі часи нас люди боялися і, на жаль, знищували. Так , в нас є отруйні залози, що виділяють білувату маслянисту рідину. Ймовірно, тому народилася легенда про те, що від цієї рідини з'являються бородавки. Але це вигадка. Що ж до отрути, то вона для того, щоб захищатися від тварин які на нас нападають, але ні отруїти, ні вбити вона не може. А самі ми взагалі ніколи , ні на кого не нападаємо. Проте приносимо людині велику користь, з'їдаючи багато шкідливих комах. Селяни навіть спеціально приносили до себе на город жаб, а в Англії, Франції нас продавали на ринку. Я рахую, що друзів вибирають не по красі.»
«Як люди гублять таких чарівних тварин", - подумав Іванко , та тут же і присоромився: сам-те хотів щойно зробити!?Проте йому можна вибачити, адже він був дурником, а зараз став розумніше - нікого, окрім лиходія Чудо-юда, не вбиватиме. Нарешті, вдалині він побачив гарне місто, а поки йшов до нього, все думав про те, що ж це за Червона книга, може, і його, Іванка , слід занести в неї , оскільки дурників теж мало залишилося на світі.
  Нарешті Іванко дійшов і до палацу царя Гороху. А палац весь сріблом і золотом виблискує- такий багатий він був. У вікні царівна Несміяна сидить і дивиться на пригожого молодця, і молодець дивиться на неї і рот відкрив від подиву - до чого ж гарна дівчина. Відчув він невідоме до того хвилювання в грудях. Зробив крок ніяково вбік, оступився і плюх в калюжу. І що ж ви думаєте, Несміяна не засміялася. Ось згадайте себе. Ви, якщо хтось в калюжу впаде , відразу ж хі-хі , ха-ха . Несміяна такою примітивною натурою не була.
Іванко , звичайно, швиденько піднявся, а відірвати погляд від царівни не може. Але хтось його за рукав смикнув. Повертається, а це сам цар Горох. Цар : «Доброго дня, добрий молодець. Що це ти на царівну задивляєшся, а про справу і мову не ведеш? Виконаєш моє царське завдання, віддам за тебе Несміяну . Так ось , Іванко, ми отримали звістку з прикордонної межі що з'явилося в прикордонній провінції якесь Чудо-юдо. Ось тобі і справа - розправитися із страховищем. А там і весілля зіграємо.»
  Відправився Іванко в дорогу - шукати, хто ж це губить все живе. Йшов він, йшов, скільки йшов - невідомо. Прийшов в дрімучий ліс, втомився, ліг під велетенським дубом та заснув богатирським сном. Прокидаеться через трохи, Іванко, а навкруги пекло –аж страшно глянути! Реве, бушує вогонь, падають сторічні дерева, збожеволівши від страху, кидаються в диму звіри і птахи. Іванко вирішив ,що це витівки Чудо-юда. «Погубити мене вирішив, вогнем спалити, сорочка на мені трохи не горить, невже так і загину в розквіті літ, і з Чудо-юдом не зустрінуся?»
Але прилетів метелик , крильцями помахав і вогнище згасло біля дурника. Подякував Іван йому за допомогу але вирішив , що треба самому погасити решту вогнища і взявся за справу але бачить
 йдуть люди, озброєні сокирами і лопатами, летить килим-вертоліт з пожежниками - десантниками. Зверху ллють з величезних баків воду, вогнегасну піну. Потім десантники починають закладати в землю вибухівку. "Ну, - думає Іван, - рознесуть зараз Чудо-юдо на дрібні частки". І ось загриміли вибухи, і через ліс пролягли широкі канави.
Іванко все не міг збагнути для чого це робиться: треба було ж дракона знищити , а не нівечити землю такими шрамами. Десантники вже всілися на килим-самоліт і відлетіли. «Навіщо ж висаджувати землю, коли і так і так все горіло?» Відповіді на це питання не знав Іванко . Не знав він, що вибухи - протипожежні, вогонь дійде до землі і зупиниться, а канави потрібні для того, щоб розбити територію, що горить, на дрібні частки.
Пожежа скінчилася. Залишився після неї мертвий гар. Колись, але це не станеться швидко, знов тут зазеленіють і забуяють ліси, заспівають пташки . Повернувся метелик, дає Іванкові насіння дерев і просить його посіяти це насіння, щоб виріс дрімучий ліс. Послухався його Іванко- виконав його прохання, а самому спокою не дає питання "Хто ж наслав на ліс вогонь?" Не знав, що то люди своїми негашеними недопалками, сірниками залишають вогнища після себе.
  Пішов Іванко далі, швидко казка починається , та не швидко справа робиться. Іванко йде далі і думає про те, де ж це трикляте чудовисько оселилося. Куди йти? Вийшов він до річки. «Як добре після пожежі покупатися в річці, води напитися!» Раптом з води виглядає Щука з великими очима і звертається до Іванка : «Не купайся і не пий ,хлопче, не пий цієї води – загинеш! Бачиш, яка я стала –худа , хвора і вся в мазуті. Рибок на обід не можу зловити, та і ловити тут вже немає кого. Раніше я могла виконати різні бажання людей. Тільки скажуть "по - щучьїму велінню", а зараз не знаю, чи доживу до завтра.»
  Пішов дурник тоді вздовж річки і зайшов до іншого лісу -гарного , чистого,чарівного. Йде по ньому Іванко , серце радіє. Але відчуває, що чогось не вистачає в цьому лісі. Думав, думав і здогадався: не чутно жодного звуку, ні пташиного співу, ні звірячого шороху . І знову думку гадає Іванко в чому ж справа. Але вибігає назустріч їжачок і каже він:
« Будь обережний, Іванко . Ні до чого не доторкайся. У цьому лісі все отруйне.»
Іванко : «Чи не чудо-юдо тут бешкетує?»
Їжак: «Ні. Напали на цей ліс полчища гусениць. Гризли листя так, що хрускіт по всьому лісу стояв. Стали люди дерева лікувати, від гусениць рятувати різними отруйними порошками та туманами. Всю гусінь перетруїли, а разом і всіх інших, в тому числі і корисних комах. Птахи почали їх клювати - теж отруїлися, пташок їли звірі - і їх не стало.»
Іванко : "О-хо-хо . Виявляється не один я дурник на білому світі, є і дурніші за мене. Адже з отрутами і хімікатами треба дуже обережними бути. Треба було покликати на допомогу птахів різних, мурашок і інших корисних комашок, жаб і тварин.»
  Іванко пішов далі і вийшов на берег синього моря. Бачить, сидить на березі Старий і закидає сітку. Вперше витягнув він невід з іржавими банками, битими пляшками. Вдруге виловив він рваний черевик і шину від машини. Втретє- попалася йому Золота рибка. І мовила вона голосом людським, почала благати старого, щоб не відпускав він її в морі, а краще б кинув в акваріум з чистою водою. Обіцяла віддячити йому за це і виконати всі його бажання . Не хоче вона бути рибкою "нафтовою", а хоче залишитися золотою.
Здивувалися Старий і Іванко. І спиталися: «Що трапилося, рибка? Чому не хочеш в морі синє?».І розповіла рибка. Що сталася аварія з танкером-нафтовозом і вся нафта з нього вилилася в море і тонким маслянистим шаром покрила великі простори. І не знаємо ми тепер що буде з нами, жителями морськими?»
Нічого не зміг відповісти їй Іванко . Але Старий знав, що якщо нафтова плівка покриває поверхню води, то пташки , що сідають на воду, гинуть через те, що у них склеюється пір'я; водорості, дрібні рачки вмирають із-за браку кисню, а великим рибкам і морським тваринам, крім того, нічим харчуватися. Людям в такій воді не можна купатися і ловити рибу. Море стає мертвим.
Але в людей є морські двірники - спеціальні судна, щоб очищати моря. Та чи допоможуть вони? Вирішив пошкодувати Старий рибку і забрати до себе! Але Іванко вирішив попросити рибку: «Допоможи мені, Золота рибка, Чудо-юдо знешкодити. Ти про нього чула?»
Рибка: «Так. Знаю, воно людям різні капості робить, хоче зі світу зжити. Знаю, що живе десь далеко за морем. Якщо хочеш, можу тебе до нього переправити і меча чарівного подарувати.»
Покликала рибка птахів небачених, підняли вони Іванка і понесли до місця, де живе лиходійське Чудо-юдо. 
  Приземлився Іванко на галявині в лісі. А ліс, як парк, чистий, гарний, навколо звірі , різні пташки один одного переспівують. На озері лебеді плавають. Краса! Пішов він по лісу у пошуках Чуда-юда, меч напоготів тримає. Бачить, ще одна галявина, а на ній розкидані голови і кістки людські. Думає: «Раз кісточки, то і Чудо-юдо неподалечку десь. Зачаївся в кущах. Довго чекав- до обіду. В обід прилітає шестиголовий дракон. Підв'язав під кожною головою серветку з вензелем "Ч" і "Ю", взяв ніж і виделку і почав обідати. То кісточкою людською похрумкував, то головою. Вискочив із засідки Іванко , меча підняв. А Чудо-юдо спокійно його питає:« Ти хто такий? Чого мечем розмахуєш?»
 «Я, Иванко - дурник , прийшов тебе вбити і державу нашу врятувати».
Чудо-юдо: «Постривай. Заховай свій меч. Може і битися не доведеться. Худий мир краще за будь -яку сварку. Скажи, чому ти мене лиходієм називаєш, кривдиш такими словами»?
Іванко : «Як чому? Ти людей їси . Напустив на царя Гороху дощ отруйний, одяг царській зіпсував, річку забруднив, щука там гине.»
Чудо-юдо: «Це непорозуміння.»
Іванко : «А як же кістки та голови?»
ПосміхнулосьЧудо-юдо : «А ти придивись уважно. Це по-твоєму, кісточка?»
 Дивиться Іванко – а й справді: в лапах в грізного дракона не кісточка, а морквинка. І голови не голови, а буряк та капуста. Що за мана?
Чудо-юдо: «М´ясоїдом був мій тато, а я на відміну від нього вегетаріанець. Ось бачиш - ріпа, редька, журавлина в цукрі. Це мій обід, і відчуваю себе чудово. Вважаю до трьохсот років проживу! Та ти спробуй, пригощаю!»
 Поклав Іванко меча на землю. Похрумкав морквиною, капустою, журавлиною в цукрі поласував. Смачно. Мабуть без нітратів. Ось так "зовнішній ворог"! Озирнувся Іванко , а навколо квіти різні - червоні, блакитні, білі. Вирішив він нарвати їх для Несміяни .
Чудо-юдо: «Не можна, Іванко , ці квіти рвати. Вони всі в Червоній книзі. Та тебе, мабуть, і в ліс не можна пускати, ти не знаєш кольорів і нарвеш, яких не можна.» Іванко : «Скажи, дракоша , а чому зникли квіти? Вони ж не пташки , щоб щось отруйне склювати».
Чудо-юдо: «Який же ж ти нездогадливий. Ось скажи, які ти хотів квіти подарувати Несміянушкі : маленькі, сіренькі або великі, яскраві?»
Іванко : «Звичайно, великі!»
Чудо-юдо: «Ось так і всі люди. Вибирають гарні чудові квіти та ще рвуть багато, оберемками. Ось їх і стало менше, а деякі зовсім зникли.»
Іванко : « Дракоша , а чому в інших місцях мало птахів і звірів, а в твоєму лісі так добре?»
Чудо-юдо: «Тому що я живу в заповіднику і стежу тут за ладом. У мене така посада - охороняти природу.»
Іванко : «Що ж робити , дракоша , як знайти мені справжнього лиходія?»
Чудо-юдо: «Іванко , дивак ти людино, ось що я тобі скажу. Подумай над тим, що бачив, може, і знайдеш винуватців того, що всього відбувається. Хочеш побачити лиходія, який зіпсував одяг царя Гороху і воду в річці. Відправляйся в тридесяте царство, побачиш там дракона крутішого за мене. А на згадку я подарую тобі квіточку яскраво-червону, принесе вона щастя тобі і Несміянушкі.
Іванко : «Дякую, а як мені дістатися до того дракона?» Свиснув дракон і з явилася жаба.
Жаба: «Сідай, Іванко , я тебе швиденько перенесу до дракона.»
  Всівся він на Жабу, тільки і встиг раз примружитись , як вже і на місці опинились. Дивиться Іванко - стоїть він перед величезним драконом в залізних латах. Декілька голів у нього на довгих шиях під самі хмари піднімаються, і пашать ті голови вогнем. Підняв Іванко меча чарівного , а тут Жаба мовить такі слова: «Стій, Іванко, не зможеш ти здолати цього дракона. Звати його - Завод. Зробили цього дракона люди. І ось димить він отрутами тому, що в печах горить вугілля або нафта. У вугіллі, нафті обов'язково є сірка, яка з димом потрапляє в хмари, з них виходить їдка сірчана кислота - ось тобі і отруйний дощик. І зрозумів тут Іванко хто винен в усіх лихах людських і природних. 
Іванко : «Ех , перш ніж будувати, треба сім разів подумати.»
  Повернувся розумний Іванко до царя Гороху, розповів про свою подорож-нічого не приховував. Соромно стало цареві за те, що в його царстві робиться. Наказав позакривати всі заводи, заборонив використовувати хімічні засоби проти живих організмів і кинув клич усьому людству щоб ті жили у злагоді і гармонії з природою. А потім було весілля. Весільний марш гучно грав- всіх людей звеселяв. Пісні веселі лунали , танці заморські танцювалися . І Несміяна сміялася. А Іванко вирішив зайнятися вивченням екології для того, щоб більше знати про взаємозв´ язки живих організмів та їхніх угрупувань між собою та довкіллям і використовувати ці знання на користь людства і збереження природи. 
А коли цар Горох постарів і трон Івану-екологові поступився, той правив мудро і справедливо. Так, як в казках буває. А діти Івана і царівни Несміяни любили слухати екологічні казки.




Битая ссылка

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Категория: Экологические сказки | Добавил: litechko
Просмотров: 1381 | Загрузок: 250 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Форма входа
Гость



Группа:
Гости
Время:09:17

Уважаемый Гость, мы рады видеть Вас на сайте! Пожалуйста зарегистрируйтесь или авторизуйтесь!


Поиск

Новости сайта
Последние новости
Амеба


Євглена зеленая

Последние новости
Инфузория

Последние новости
Аппликация из спилов веток

Последние новости
Однодольные

Последние новости
Папоротевидные

Последние новости
Разнообразие водорослей

Последние новости
Антони ван Левенгук

Последние новости
Программированный опрос Тема: Пищеварение.

Последние новости
Закончить предложение

Последние новости
Тема: Кровообращение.

Последние новости
Чудо регенерации планарии

Последние новости
Небесные охотники. Мир стрекоз

Последние новости
Мир природы. Бабочки

Последние новости
Очарование природы - Семь сезонов.


Доска почёта






Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0



Сегодня сайт посетили:


» Зарег. на сайте
Всего: 622
Новых за месяц: 1
Новых за неделю: 1
Новых вчера: 0
Новых сегодня: 0
» Из них
Администраторов: 3
Модераторов: 1
Модератор форума:
Проверенных: 0
Пользователей: 618
» Из них
Мужчин: 121
Женщин: 501

PR-CY.ru

Copyright MyCorp © 2017
Создать бесплатный сайт с uCoz